Заняття 6. Навики комунікації для політичного діалогу

Цілі заняття:

  • 1) учасники дізнаються: те, що ми говоримо і чуємо, не обов'язково таке однозначне, як іноді здається (в розумінні цього їм допоможе модель 4 рівнів сприйняття повідомлення, яку розробив Фрідеманн Шульц фон Тун [5]);
  • 2) навчаться розрізняти рівні спостереження, опису, інтерпретації та оцінки й усвідомлять різницю між ними, розглянувши конкретні приклади;
  • 3) розвинуть навички аргументування своєї позиції;
  • 4) навчаться чути і слухати;
  • 5) проаналізують аргументи інших і сформулюють контраргументи.

Необхідні ресурси і додаткові матеріали:

  • папір для фліпчарта, маркери або інші матеріали для презентації;
  • 4 різнокольорові картки або аркуші паперу (найкраще формату А4);
  • чисті картки або аркуші паперу і ручки за кількістю учасників;
  • предмет, знайомий учасникам якомога менше, а найкраще взагалі їм не знайомий;
  • приміщення, досить просторе для виконання вправ;
  • картки з поняттями за кількістю учасників;
  • картки з твердженнями за кількістю учасників.

Необхідний час: приблизно 6 годин.

Загальні рекомендації модератору/ведучому

Подані нижче вправи спрямовані на розвиток комунікативних навичок. Активне слухання і аргументування дозволяють розвинути розуміння багатосторонності висловленого і почутого. Для цього тут наведено низку вправ, які можна проводити й окремо одна від одної, тому відповідні кроки рефлексії наведені безпосередньо після кожної вправи. Детальнішу інформацію можна знайти, наприклад, у зазначених нижче джерелах [1; 2; 3; 4; 5].

Хід заняття

Вправа 1. Модель «Чотири вуха»

Крок 1. Представляємо модель «Чотири вуха» – чотири рівні сприйняття повідомлення ([5], див. також додаток), наводячи відповідний приклад, який демонструє, що один і той самий вислів може сприйматися по-різному – відповідно до моделі Шульца фон Туна, на таких рівнях:

  • факт (предметний рівень = яку інформацію повідомляють?);
  • заклик (чого хочуть домогтися цим повідомленням?);
  • одкровення (що хочуть розповісти про себе?);
  • ставлення (що думають про інших або в якому взаємозв'язку один щодо одного перебувають?).

Класичний приклад: жінка веде машину, чоловік сидить поруч і каже: «Дивись, там попереду зелений» (можлива різна інтонація):

  • факт – «Світлофор показує, що можна їхати»;
  • заклик – «Ну їдь же!»;
  • одкровення – «Я поспішаю, хочу, щоб ми швидше доїхали»;
  • ставлення – «У тебе сповільнена реакція порівняно з моєю».

Для розминки і кращого розуміння цей приклад можна розіграти (5-10 хвилин).

  1. Двоє добровольців сідають перед групою на лавку або на стільці так, ніби вони сидять в автомобілі.
  2. Пасажир каже фразу з прикладу: «Дивись, там попереду зелений».
  3. Водій реагує залежно від того, як він зрозумів фразу.
  4. Публіку (інших учасників) запитують, на якому рівні моделі «Чотири вуха», на їхню думку, водій зрозумів вихідне висловлювання, і чому.
  5. Після цього добровольців (або когось із них) змінюють інші учасники. Ситуацію розігрують ще кілька разів, міняючи, наприклад, інтонацію вихідного висловлювання, або положення тіла, або ще щось, щоб продемонструвати відмінності.

Альтернативно ведучий може використовувати свій приклад, адаптований до життєвої дійсності учасників.

Крок 2. На чотирьох картках різних кольорів (найкраще аркуші формату А4) записують чотири рівні згідно з моделлю Шульца фон Туна. Один рівень – на одному аркуші паперу великими літерами і розбірливо (див. додаток). Ці чотири картки або аркуші можна також використовувати у вступному представленні (крок 1) для візуалізації сказаного. Картки треба прикріпити на рівні очей (або трохи вище) в чотирикутному приміщенні на чотирьох протилежних стінах. Виходить своєрідний компас.

Крок 3. Ведучий просить всіх учасників встати. Якщо в приміщенні стоять, наприклад, стільці, їх треба відсунути вбік, щоб можна було вільно рухатися між чотирма картками. Тепер учасників просять підходити до карток залежно від того, як вони розуміють висловлювання, що їх зачитує ведучий: як факт на предметному рівні, як заклик, як одкровення ведучого чи як висловлювання про ставлення ведучого, який зачитує висловлювання, до учасників, які їх сприймають. При цьому можна, звичайно, ставати в проміжках між двома різними рівнями.

Крок 4. Наведені нижче висловлювання зачитують по порядку (якщо є змога, це робить ведучий). У різних випадках можна використовувати різну інтонацію, жестикуляцію тощо. Після кожного висловлювання учасники займають відповідну позицію у приміщенні, «орієнтуючись» за чотирма картками на стінах. По змозі це має відбуватися мовчки, без коментарів або додаткових пояснень. Але не слід бути занадто суворим, оскільки голосові реакції учасників можуть допомогти іншим краще зрозуміти своє сприйняття висловлювання.

Можливі висловлювання:

  • У нас немає часу.
  • Вам треба вибрати.
  • Я втомився/втомилася.
  • Нам треба більше активності!
  • Немає сенсу це критикувати.
  • Це занадто неконкретно.
  • Я проти цього.
  • Це треба забрати.
  • Мені подобається нинішнє керівництво.
  • А чи є альтернатива?
  • Треба було взятися за це самому.
  • Чи є запитання?
  • У кого ще є питання?
  • Тепер ви можете поставити свої запитання!
  • Зараз час для ваших запитань.

Висловлювання можна за бажанням урізноманітнити, поміняти і доповнити. Рекомендовано також адаптувати їх до контексту заняття, щоб зробити цікавішими.

Після кожного висловлювання слід дати учасникам трохи часу, щоб зайняти свою позицію і роззирнутися, де в приміщенні перебувають інші.

Рефлексія. За потреби можна надати учасникам або, принаймні, декому з них можливість пояснювати свою позицію або просто ділитися думками після кожного висловлювання. Це допоможе іншим і їм самим краще зрозуміти різні рівні сприйняття.

Якщо до кінця вправи учасники цього не усвідомили, треба вказати, що різні люди сприймали одні й ті самі висловлювання явно по-різному, не дивлячись на те, що їх  більш-менш однаково адресувала всім одна й та ж особа. Питання до учасників, що допомагають в рефлексії:

  • Як ви себе почували?
  • На що це вказує?
  • Де це може стати в нагоді у реальному житті і що це означає для нашої комунікації?

 

Вправа 2. Невідомий предмет

Крок 1. Ведучий кладе перед групою предмет так, щоб усі могли його бачити. (Краще, щоб цей предмет був учасникам або незнайомий узагалі, або знайомий якомога менше). Також його можна тримати, піднявши високо вгору, або передати по колу, щоб кожен міг його добре роздивитися. Важливо, щоб його могли бачити всі.

Крок 2. Учасників просять написати на картці або аркуші паперу відповідь (одна відповідь на одній картці) на таке запитання:

  • Що ви бачите?

Крок 3. Учасники індивідуально пишуть на одній картці одну відповідь. Кожен може написати кілька відповідей і взяти для цього стільки карток, скільки знадобиться.

Крок 4. Ведучий збирає картки і по одній демонструє їх групі. Для цього йому найкраще взяти в учасника картку і тримати її так, щоб усім було видно написану на ній відповідь. Щодо кожної картки учасники мають разом домовитися, чим є написане: описом, інтерпретацією чи оцінкою. Ведучий модерує процес. Картки розподіляють за відповідними категоріями і, наприклад, наклеюють на стіну у три стовпці з відповідними назвами. Якщо не вдаватися в дискусії, ця вправа, залежно від чисельності групи, може зайняти 20-30 хвилин. Глибокі дискусії, зрозуміло, процес затягнуть.

Рефлексія. Запитання ведучого до учасників:

  • Коли ви подивитеся на розподіл відповідей на три категорії: опис, інтерпретація та оцінка, – то до якого висновку прийдете, згадавши при цьому питання на початку вправи, яке звучало ...?

Тут є сенс не повторювати початкове питання, а сформулювати речення незакінченим, щоб почути, яке ж питання запам'ятали учасники. Якщо є змога, то початкове питання в цій вправі не слід записувати і залишати на видному місці, однак його можна кілька разів повторити, не змінюючи.

Часто кількість відповідей у категоріях «Інтерпретація» або «Оцінка» переважає кількість відповідей у категорії «Опис». Для прояснення цього факту рекомендовано запитати в учасників:

  • Яку ж відповідь передбачає початкове питання? (Чи не передбачало питання початково тільки спостереження?)
  • Що демонструє результат?
  • Де це може стати в нагоді у реальному житті і що це означає для нашої комунікації?

 

Вправа 3. Оксфордські дебати

Підготовка. Крім вправ 1 і 2, для підготовки до дебатів рекомендовано провести описані нижче блоки. Їх можна проводити і окремо як тренінг в іншому тематичному контексті. Блоки логічно побудовані один за одним, тому їх слід проводити в зазначеному порядку.

 

Блок 1. Пояснення поняття

Учасники витягують з набору карток з поняттями по одній картці тильним боком догори і кладуть перед собою, не зазираючи в неї. Учасник бере свою картку і читає записане на ній поняття; підводячись зі стільця, він має трохи часу подумати, що можна сказати про це поняття. Протягом хвилини учасник пояснює своє поняття іншим. Після цього наступний бере свою картку і так само, підводячись зі стільця, думає, що можна розповісти про нове поняття. Стоячи, він протягом хвилини пояснює своє поняття іншим, і так далі. Учасникам не слід брати свої картки, поки до них не дійде черга.

Як поняття можна використовувати все, що завгодно, залежно від сфери інтересів учасників. Рекомендовано вибирати поняття з тієї сфери, яка має стосунок до теми заняття, – наприклад, усе, що пов’язане з виборами: «голос», «делегат», «депутат», «кандидатка», «коаліція», «мандат», «місце у виборчому списку», «спостерігачка», «опозиція», «парламент», «партія», «плакат», «підрахунок голосів», «уряд», «представник», «президія», «прогноз», «програма», «попередні підсумки», «розподіл місць», «результат», «ЗМІ», «урна», «участь у виборах», «фракція» і т. д.

 

Блок 2. Аргументування

З набору карток із твердженнями учасники витягують по одній і мають 5 хвилин, щоб подумати над можливими аргументами чи ланцюжком аргументів до свого твердження. Після цього учасники по черзі виступають перед групою і намагаються протягом 2 хвилин максимально переконливо аргументувати правильність наявного у них твердження.

Як твердження можна так само використовувати все, що завгодно, залежно від сфери інтересів. У цьому випадку також рекомендовано вибирати твердження з тієї сфери, яка має стосунок до теми заняття. Для пожвавлення атмосфери заняття можна запропонувати кожному учасникові попередньо написати на картці по одному абсурдному твердженню і перемішати ці картки з картками, які приготував ведучий.

 

Блок 3. Парафразування

Учасники збираються в групи по троє. Протягом 2 хвилин учасник аргументує свою позицію з будь-якого питання. Другий учасник уважно слухає, парафразує почуті аргументи, починаючи свою мову словами: «Якщо я тебе правильно зрозумів/зрозуміла, то ...», і намагається спростувати ці твердження. Третій учасник спостерігає і оцінює якість парафразування і логіку контраргументів. Після цього учасники міняються ролями і за бажанням вибирають інше питання.

Як питання можна використовувати все, що завгодно, залежно від сфери інтересів. Тут також рекомендовано вибирати твердження з тієї сфери, яка має стосунок до теми заняття, наприклад:

  • Чи мають вибори бути таємними?
  • Чи мають кандидати перед виборами показувати свої доходи?
  • Чи варто регулювати передвиборчу рекламу в ЗМІ?
  • Чи потрібен поріг, наприклад, у 5%, для проходу партії в парламент?

Блок 4. Зміст

Для змістовної підготовки до дебатів рекомендовано знайти необхідну інформацію у відповідних онлайн- або офлайн-джерелах. Спосіб і місце пошуку інформації завжди залежить від сфери інтересів і можливостей. Для підготовки до теми «Вибори» рекомендовано, наприклад, проаналізувати програми кандидаток і кандидатів або партій, що беруть участь у виборах. Див. також заняття «Аналізуємо передвиборчі програми кандидатів» у розділі III.

Блок 5. Метод

Для методичної підготовки до дебатів можна використовувати заняття «Принципи виборчого права» з розділу IV, а саме I етап – «Дебатуємо про законопроекти», який дозволяє скласти досить детальне уявлення про те, що таке дебати.

 

Дебати

Крок 1. Учасники створюють міні-групи по 4 особи.

Крок 2. З підготовки до дебатів і заняття учасники для кожної міні-групи вибирають одну тему, на яку вони хотіли б дебатувати. Треба, щоб на основі цієї теми можна було сформулювати відповідне твердження – так звану тезу.

Для змістовної підготовки на тему «Вибори» можна використовувати цитати з передвиборчих програм кандидатів/партій, наприклад:

  • Освіта має бути безкоштовною;
  • Держава надто часто втручається в економічні процеси;
  • Треба підвищити розмір щомісячних виплат для батьків, які виходять в декретну відпустку;
  • Світ стане безпечнішим, якщо ми тісніше співпрацюватимемо на міжнародному рівні, а не послаблюватимемо наші зовнішньополітичні зв'язки;
  • Система охорони здоров'я має бути організована державою в рамках соціального захисту громадян;
  • Соціальний – це той, який створює робочі місця.

Крок 3. Із тем, обраних міні-групами, визначають 2-3 теми, на які у підсумку вестимуть дебати (кількість тем залежить від того, наскільки тривалі дебати планують провести, скільки є часу і яка кількість учасників). По кожній темі одна міні-група займає ствердну позицію, а інша – заперечну. Таким чином, всі міні-групи розподіляються відповідно до обраних позицій.

У разі вибраної як приклад теми «Вибори» рекомендовано, щоб міні-групи посилалися, якщо є змога, на протилежні в політичному сенсі програми кандидатів/партій і займали відповідну позицію. Учасники міні-груп поводяться і наводять аргументи ніби з погляду кандидатів/партій, які беруть участь у виборах і на боці яких вони виступають у дебатах.

Крок 4. Протягом 20 хвилин всі міні-групи готують аргументи до тем дебатів і, відповідно, учасники кожної міні-групи спілкуються між собою.

Крок 5. Оголошують тему перших дебатів. Учасники двох міні-груп з протилежними позиціями по цій темі починають дебати. Вони сідають, наприклад, обабіч кафедри. Інші учасники спостерігають за дебатами на манір публіки, що сидить перед кафедрою.

Крок 6. У зазначеній нижче послідовності (див. таблицю 1) ті, хто виступає від кожної міні-групи, по черзі викладають свою позицію: ствердну і, відповідно, заперечну.

Таблиця 1

Послідовність виступів учасників двох міні-груп у дебатах

 

 

Учасники міні-груп, які займають

ствердну позицію

заперечну позицію

Доповідач 1 формулює тезу та свою позицію і наводить відповідні аргументи

Доповідач 2 парафразує сказане доповідачем 1 і наводить контраргументи

Доповідач 3 також парафразує і звертається до сказаного доповідачами 1-2

Доповідач 4 також парафразує і звертається до сказаного доповідачами 1-3

Доповідач 5 також парафразує і звертається до сказаного доповідачами 1-4

Доповідач 6 також парафразує і звертається до сказаного доповідачами 1-5

Доповідач 7 також парафразує і звертається до сказаного доповідачами 1-6

Доповідач 8 також парафразує і звертається до сказаного доповідачами 1-7, після чого резюмує аргументацію

Кожен доповідач має 2 хвилини для викладу своїх аргументів. Ведучий при цьому стежить за дотриманням списку доповідачів та часом і перериває виступ у разі порушення регламенту. При цьому залежно від атмосфери, теми і зацікавленості доповідачів рекомендовано не бути надто суворим, а, наприклад, сигналізувати, коли до кінця виступу залишається 30 секунд, або зробити так, щоб усі бачили відлік часу (пісочний годинник, годинник для варіння яєць тощо). Залежно від досвіду і розміру групи можна варіювати часовий регламент виступів. Але, як показує досвід, тривалість виступу не має перевищувати 5 хвилин.

 

Крок 7. Учасники-спостерігачі уважно слухають і після завершення дебатів вирішують, чий ланцюжок аргументів був переконливішим. Це легко зробити, наприклад, за допомогою питання ведучого до учасників про те, хто після дебатів згоден з захисниками «ствердної» позиції, а хто – ні. Для відображення загальної думки учасники можуть підняти руки у відповідь на запитання: хто «за», хто «проти», а хто не зміг визначитися, тобто утримався. Цікаво також перед дебатами опитати публіку шляхом підняття рук і таким чином з’ясувати, хто як ставиться до озвученого твердження.

Рефлексія. За допомогою наведених нижче запитань ведучого до учасників можна разом з ними оцінити, який же досвід вони змогли отримати від участі в дебатах:

  • Як ви почувалися під час дебатів і чому?
  • Чо́му ви навчилися?
  • Де можна застосовувати здобуті навички?

На прикладі теми «Вибори»:

  • Наскільки дебати допомогли вам зрозуміти аргументи і факти з програм кандидатів/партій?
  • Чи знаєте ви після дебатів, за кого голосуватимете?
  • Якщо так, то чи впевнені ви у своєму виборі?
  • Чи змінили ви своє рішення під час дебатів?

 

Джерела
  1. Тренер. Группа. Семинар: Другой путь образования молодёжи. Берлин : MitOst e. V. 21, 2009. URL: http://mitost.org/editions/trenergrupaseminar.html (дата посилання: 10.10.2017).
  2. Gewaltfreie Kommunikation // Wikipedia : [сайт]. URL: https://de.wikipedia.org/wiki/Gewaltfreie_Kommunikation (дата посилання: 10.10.2017).
  3. Nonviolent Communication (NVC) in Action : [фильм]. Part 1 // Youtube : [сайт]. URL: https://www.youtube.com/watch?v=8ltr_JUkXiA (дата посилання: 10.10.2017).
  4. Parenting with Nonviolent Communication (NVC) : [фільм] // Youtube : [сайт]. URL: https://www.youtube.com/watch?v=IQO7h9MNCqI (дата посилання: 10.10.2017).
  5. Vier-Seiten-Modell // Wikipedia : [сайт]. URL: https://de.wikipedia.org/wiki/Vier-Seiten-Modell (дата посилання: 10.10.2017).
Додаток

Фрідеманн Шульц фон Тун: 4 рівні сприйняття повідомлення

Навчальне видання

Ми можемо більше!

За розвиток громадянської активності дітей та молоді у Східній Європі

 

Методичний посібник з громадянської освіти