Заняття 3. Стереотипи і дискримінація

Цілі заняття:

  • 1) усвідомлення учасниками сутності стереотипів і їхнього впливу на процес дискримінації;
  • 2) аналіз впливу стереотипів та упереджень на повсякденне життя;
  • 3) вироблення навичок емпатії (співчуття, співпереживання) і визначення ефективних стратегій для подолання негативного впливу стереотипів;
  • 4) усвідомлення учасниками алогічності стереотипів на прикладі експерименту Дж.Елліотт.

Необхідні ресурси і додаткові матеріали:

  • дошка, фліпчарт тощо;
  • проектор;
  • ноутбук;
  • відеофільми [1; 2; 3] (перегляд відеофайла або онлайн через інтернет);
  • реквізит для вправи «Детективи».

Необхідний час: 2 заняття по 45 хвилин, загалом 90 хвилин.

Загальні рекомендації модератору: якщо вік учасників менший, ніж 12 років, для заняття 2 може знадобитися на 10-15 хвилин більше часу.

Терміни

Дискримінація (лат. discriminatio – «утиск») – це негативне ставлення, упередженість, насильство, несправедливість і позбавлення людей прав на підставі їхньої приналежності до певної соціальної групи, яку вважають у тому чи іншому сенсі «гіршою», ніж решта, і з членами якої поводяться через це не так, як зі «звичайними» людьми. Дискримінація передбачає формування ставлення до особи або групи людей, ґрунтуючись на їхній приналежності до певної групи населення.

Стереотип (від старогр. στερεόσ – «твердий» і τύπος – «відбиток») – початково типографічний термін для визначення монолітної друкованої форми, копії з типографського набору чи кліше, які використовували для друкарських машин. Стереотип – відносно стійкий і спрощений образ соціальної групи, людини, події чи явища. Стереотип як готова схема сприйняття дозволяє людині скоротити час реагування на мінливі умови навколишнього світу. Проте водночас стереотип може перешкоджати виникненню нових думок і уявлень.

 

Хід заняття

Частина 1

I етап. Виклик (провокування)

Пояснюємо учасникам тему і цілі заняття. Ставимо їм запитання: що таке дискримінація? що таке стереотип? Усі відповіді записуємо на дошці, розділеній на дві частини. На одній частині записуємо асоціації з терміном «дискримінація», а на іншій – з терміном «стереотип» (визначення термінів див. у додатку 1). Потім просимо згадати випадки дискримінації, відомі з історії або з засобів масової інформації.

Просимо учасників задуматися про причини дискримінації. Відповіді фіксуємо на дошці. Якщо учасники вагаються, ставимо навідні запитання про привілейоване становище однієї зі сторін:

  • Чи немає в якоїсь сторони відчуття, що вона чимось краща? Чи не вважає одна зі сторін, що їй повинні поступитися, бо інша сторона чимось гірша?
  • Які доречні приклади з історії людства можна пригадати? (Якщо не згадають, нагадуємо: расизм, фашизм, антисемітизм.)
  • Наскільки можливо/допустимо, щоб на Вас вплинула думка інших і Ви стали «кривдником»?

 

II етап. Конструювання знань

Пояснюємо учасникам, що для прикладу їм буде показаний відомий навчальний експеримент, який провела зі своїми третьокласниками вчителька Джейн Елліотт. Потім коротко розповідаємо історію експерименту.

Джейн Елліотт – американська шкільна вчителька, яка стала відомою як активістка в царині фемінізму, антирасизму і прав ЛГБТ. Джейн Елліотт розробила відому вправу «Блакитноокі/кароокі», яку вперше провела з учнями 3-го класу 5 квітня 1968 року, наступного дня після вбивства Мартіна Лютера Кінга. Мета цієї вправи полягала в тому, щоб викликати в учнів відчуття перебування в меншості. Ця вправа і подальша полеміка відображені в документальних фільмах «Eye of the Storm» (1970) і «A Class Divided» (1985). Робота Елліотт лягла в основу її діяльності з «навчання різноманітності» і була відзначена безліччю нагород, в тому числі нагородою Національної асоціації психічного здоров'я за «видатні досягнення в галузі освіти».

(За потреби можна додатково переказати суть експерименту (див. додаток 2), проте заміняти демонстрацію експерименту переказом небажано.)

Перед показом фільму про експеримент «Блакитноокі проти карооких» [1] просимо учасників під час перегляду думати про можливий зв’язок між дискримінацією і стереотипами.

Демонструємо фільм.

Після перегляду просимо учасників висловити свою думку щодо таких питань:

  • На Вашу думку, які взаємини були між учнями? (відповідь: Це був найдружніший клас.)
  • Чи знали вони, що це був експеримент?
  • Чи змінилася поведінка учнів? Що змінилося?
  • Чому наступного дня один із учнів залишив дома окуляри?
  • Як вплинув експеримент на навчальні результати уроку? Чому?
  • Яким буде результат проведення такого експерименту не в одному класі, а в набагато більших масштабах?
  • На Вашу думку, чи будуть результати подібного експерименту у дорослих такими самими? (Чи проводилися з дорослими подібні експерименти з подібними результатами?). У разі зацікавлення можете показати фільм «Експеримент» [2], знятий за експериментом відомого психолога Філіпа Зімбардо, або ж фільм «Експеримент 2: Хвиля» [3].
  • Який зв'язок між фільмом/експериментом і метою нашого заняття – темою дискримінації?

Ознайомлюємо учасників з пірамідою насильства (мал. 1).

 

Малюнок 1. Піраміда насильства.

Перший поверх: акти заледве розпізнаваної упередженості. Стереотипи, жарти, чутки, обговорення почуттів з однодумцями, сприйняття негативної інформації, ігнорування позитивної інформації, демонстрація байдужості.

Другий поверх: акти упередженості і нетерпимості. Пошук/визначення цапа-відбувайла, глузування, соціальна ізоляція, дегуманізація.

Третій поверх: акти дискримінації. Сексуальні домагання, дискримінація при влаштуванні на роботу, громадський остракізм, дискримінація в сім'ї, дискримінація в царині освіти.

Важливо зауважити, що наступний після дискримінації поверх – це насильство, а потім іде геноцид.

III етап. Рефлексія

Запитуємо учасників, які висновки вони зробили з сьогоднішнього заняття. Висновки бажано записати на дошці або на фліпчарті, щоб використати їх у занятті 2. Якщо учасники щось пропустили, нагадайте роль стереотипів і упереджень у процесі дискримінації, а також приклади з історії людства (фашизм, антисемітизм, гендерна нерівноправність, расизм тощо).

Частина 2

I етап. Виклик (провокування)

Нагадуємо учасникам Цілі заняття, з якими вони були ознайомлені на занятті 1, і просимо згадати, що таке «стереотип» і «дискримінація». Також просимо згадати висновки, зроблені під час підведення підсумків заняття 1. Якщо минуло вже достатньо часу, щоб учасники заняття могли призабути ці висновки, їх можна тримати на видноті записаними на дошці чи фліпчарті.

II етап. Конструювання знань

Ділимо учасників на невеликі групи (4-6 осіб). Бажано, щоб у кожній групі було по 4 особи, але треба виходити з загальної кількості учасників – щоб часу заняття вистачило на всі групи. Спосіб поділу – будь-який (розрахунок, кольорові картки або ін.).

Після того, як групи розташувалися в кімнаті, пояснюємо, що назва сьогоднішньої вправи – «Детективи», а кожна група – це самостійна команда детективів. Певною мірою вони навіть суперники, тому працюють самостійно. Завдання кожної каманди – встановити особу людини за її особистими предметами, визначити за ними якомога більше її характерних рис: вік, професію, зовнішність, інтереси, сімейний і фінансовий стан тощо. «Детективи» можуть брати предмети до рук і детально розглядати, та потім мають їх повернути, щоб інші команди теж могли їх оглянути. Команди повинні аргументовано обговорити розглянуті предмети і після цього зробити висновки про особу їхнього власника. На все це команди мають 20-25 хвилин.

Переконавшись, що учасники зрозуміли інструкцію, кладемо посеред кімнати речі «розшукуваного» (5-7 предметів). Їх треба підготувати заздалегідь. Бажано, щоб вони належали самому вчителю. Головне, щоб це були речі, які можна носити з собою, і щоб на них не було явних ознак власника (наприклад: ключі, цукерки, жуйка, сувенірний ніж, брелок, маленька перегоріла лампочка (щоб купити таку ж) тощо).

Під час роботи підходимо до груп і заохочуємо їх робити більше висновків про власника предметів.

Закінчивши обговорення і створивши портрет «розшукуваного», команди по черзі роблять презентації – представляють висновки й аргументують їх. Бажано, щоб під час презентацій Ви записували на дошці озвучені висновки: ймовірну професію, вік і т. д. Влаштуйте також виставку портретів.

Під час виконання інструкцій неодмінно виявиться, що "детективи" зробили різні висновки. Наприклад: одні стверджують, що це жінка, інші – що чоловік, деякі – що у нього діабет (так часто говорять через наявність цукерок), або що у нього малеькі діти, або що він любить дітей (через ці ж цукерки).

Проводячи презентації, учасники часто ведуть себе емоційно, кидають веселі репліки. Даємо їм можливість виявити емоції, а після цього запитуємо:

  • Як ви почувалися під час роботи?
  • Чи були в команді розбіжності, не зафіксовані у презентації? (Якщо так, то записуємо їх на дошці у висновках.)
  • Наскільки важко або легко було визначити характеристику за предметами?
  • Наскільки однаковими виявилися результати команд?
  • Наскільки реально знайти людину за вашими висновками?
  • Яка група зробила логічніші або правильніші (правдоподібніші) висновки?

Потому кажемо, що можемо познайомити учасників з цією людиною, і повідомляємо, чиї це насправді речі. Даємо учасникам можливість виявити емоції, а після цього запитуємо:

  • Як сталося, що за однаковими речами були зроблені різні висновки?
  • Як ця вправа пов'язана зі стереотипами?
  • Які види стереотипів вам відомі? Допоможіть розподілити їх за категоріями. Наприклад: пов'язані з професією (політик – брехун), національністю (прибалти – повільні), гендерні (жінка – поганий водій), зовнішністю (людина в окулярах – розумна), вікові (літні люди – консерватори).
  • Чому стереотипи вплинули на учасників?
  • Наскільки впливають стереотипи на повсякденне життя?
  • Наскільки можливо, щоб людина опинилася на першій сходинці піраміди насильства всупереч своїй волі? (Нагадайте піраміду насильства з заняття 1.)
  • Які стратегії можуть бути ефективними для подолання негативного впливу стереотипів? (Рекомендації записуємо на дошці. Заохочуємо учасників вигадували конкретні рекомендації. Наприклад: «Перш ніж сформулювати думку про будь-кого, варто задуматися, чи не перебуваємо ми під впливом стереотипів».)
  • За підсумками обидвох занять по темі визначте, наскільки зросла Ваша чутливість до теми «Стереотипи та дискримінація».

 

III етап. Рефлексія

Разом з учасниками згадайте цілі обох занять по темі і підсумуйте, наскільки група їх досягла.

 

Джерела
  1. Голубоглазые против кареглазых: [фільм] // Youtube : [сайт]. URL: https://www.youtube.com/watch?v=0fvHftFextY (дата посилання: 10.10.2017).
  2. Эксперимент: [фільм] // Youtube : [сайт]. URL: https://www.youtube.com/watch?v=ce8VSHilXMQ (дата посилання: 10.10.2017).
  3. Эксперимент 2: Волна : [фільм] // Hdrezka : [сайт]. URL: http://hdrezka.ag/films/foreign/2822-eksperiment-2-volna.html (дата посилання: 10.10.2017).
Додаток

Зміст експерименту Дж. Елліотт «Блакитноокі проти карооких»

1-й день. Блакитноокі

На початку уроку Елліотт попросила описати чорношкірих та індіанців. «Тупаки», «негри», «ніґери», «відсталі» – учні кидали расистські репліки, пов’язані зі стереотипами. Переконавшись, що звичайні уроки толерантності не приносять результату, вона запропонувала гру. Діти погодились.

Елліотт повідомила їм, що блакитноокі кращі, розумніші і чесніші за карооких. Перших вона пересадила за передні парти, решту – за задні. Блакитноокі отримали додаткові 5 хвилин перерви, подвійну порцію під час ланчу, доступ до ігрового майданчика і похвалу вчителя. Карооким заборонили гратися з блакитноокими і користуватися питним фонтанчиком. Вони, наче прокажені, пили з горнят і на перерві стояли осторонь, поза майданчиком. На додачу до всього, кожному кароокому пов’язали кольорову стрічку.

Через кілька годин клас перетворився на мініатюрну модель існування суспільства. Блакитноокі дражнили карооких, доносили на них учителю, билися з ними на шкільному подвір’ї. Кароокі стали боязкими й нерішучими.

Зі спогадів карооких: «Це був найжахливіший день у моєму житті; коли до тебе так ставляться, то зникає будь-яке бажання щось робити; місіс Елліотт налаштувала проти нас наших найкращих друзів».

2-й день. Кароокі

Елліотт сказала, що помилилась і що кароокі кращі, ніж блакитноокі. Вона веліла карооким пов’язати стрічки на блакитнооких, і ті тріумфально так і зробили. Поведінка груп була дзеркально подібною.

Зі спогадів блакитнооких: «Я був як собака на короткому повідку; мене наче посадили в тюрму; так паршиво мені не було ще ніколи».

Елліотт відзначила взаємозв’язок між ставленням до учня і його успішністю. Третьокласники виконували завдання на швидкість. Результати:

  • блакитноокі: перший день– 3 хвилини, другий день – 4 хвилини 18 секунд;
  • кароокі: перший день– 5 хвилин 30 секунд, другий день – 2 хвилини 30 секунд.

Таким чином, позитивне ставлення вчителя і класу підвищує успішність учня.

Наприкінці навчального дня Елліотт дозволила зняти стрічки, і вони всі разом обговорили те, що сталося. Учні відчули на собі несправедливість і деструктивність дискримінації. Вони з більшою готовністю стали приймати людей інших рас і культур.