Заняття 4. Принципи виборчого права

Цілі заняття:

  • 1) обговорити з учнями важливість принципів виборчого права та їхніх обмежень;
  • 2) вивчити принципи виборчого права та їхні обмеження, які існують в законодавстві і на практиці у вашій країні, порівняти їх з законодавством інших країн;
  • 3) проаналізувати з учасниками їхній стиль спілкування під час дискусії.

Необхідні ресурси і додаткові матеріали:

  • дошка, фліпчарт тощо;
  • картки з ідеями законодавчих ініціатив (див. додаток) – по одному комплекту (4картки) на кожну міні-групу.

Хід заняття

I етап. Дебатуємо про законопроекти

Розділіть учасників на групи по 4 особи. Якщо кількість учасників вправи не ділиться на 4, комусь доведеться грати роль у парі з кимось іншим. Попросіть учасників кожної групи сісти один навпроти одного, щоб у міні-групі утворився уявний квадрат.

Поясніть учням, що зараз ви розігруватимете нараду в кабінеті прем'єр-міністра. Розподіліть учасників за номерами в кожній з утворених груп: в кожній четвірці з'явиться номер 1, праворуч від нього – номер 2, навпроти одиниці – номер 3, а по ліву руку, відповідно, номер 4. Після цього оголосіть ролі. Ті, кому дістався номер 1, отримують роль прем'єр-міністра. Їхнє завдання – представити своїй четвірці ідею, яку запропонує ведучий, і її просунути. Другі номери виконують роль голови правлячої партії, їхнє завдання – в усьому погоджуватися і підтримувати прем'єр-міністра, наводити нові аргументи. Треті номери отримують роль голови опозиційної партії, вони мають протистояти прем'єр-міністрові, пропонуючи свої аргументи і контраргументи проти ініціативи правлячої партії. Роль четвертого номера – сильний незалежний депутат. Він повинен розібратися в ситуації, поставити сторонам запитання і підтримати в суперечці ту сторону, яка здається йому переконливішою.

Упевнившись, що кожен зрозумів свою роль, покладіть на стіл посеред кожної групи картки з ідеями законопроектів (див. додаток) текстом донизу. Попросіть прем'єр-міністрів витягнути будь-яку картку. Завдання прем'єр-міністра – оголосити ідею і обґрунтувати необхідність прийняття відповідного законопроекту. Через кілька хвилин зупиніть обговорення й оголосіть про зміну ролей. Ролі можна міняти за годинниковою стрілкою або проти неї. Наприклад, голова правлячої партії стає прем'єр-міністром, прем'єр-міністр – незалежним депутатом і так далі. При зміні ролей новий прем'єр-міністр тягне нову картку.

Після цього запропонуйте учасникам сісти в коло й обговоріть гру, скориставшись такими запитаннями:

  • Чи важко було входити в роль?
  • Наскільки легко було перемикатися на нову роль?
  • В якій ролі було найкомфортніше і чому?
  • Чи були Ви хоч раз не згідні з позицією, яку відстоювали? Якщо так, то наскільки комфортно було відстоювати позицію, яку Ви не поділяєте?
  • Чи бували в житті випадки, коли Вам доводилося відстоювати «не свою» позицію?
  • Як, за допомогою яких прийомів Ви намагалися відстояти свою позицію? А Ваші колеги по четвірці? Чи помітили Ви щось цікаве?
  • Чи ведете Ви себе в житті (у сім’ї, в компанії) так, як в одній із цих ролей?

Перейдіть від обговорення процесу до обговорення змісту тез (ідей законопроектів). Запитайте в учнів, чи згідні вони з першою ідеєю? Можна проголосувати, хто згоден, а хто – ні. Якого принципу виборчого права стосується ця ідея?

II етап. Вивчаємо принципи виборчого права і замислюємося про їхню необхідність і про необхідні винятки з цього принципу

Скажіть учям, що виборче право ділиться на дві частини: право обирати (активне виборче право) і право бути обраним (пасивне виборче право). Принципи виборчого права стосуються як активного, так і пасивного виборчого права.

Для початку попросіть учнів сформулювати принципи виборчого права; якщо вони не назвуть принципів, вартих обговорення, назвіть їх самі. По одному записуйте такі принципи на дошці, коротко пояснюючи їхнє значення. Після кожного записаного і розтлумаченого принципу поставте учням низку запитань:

  • Чи повинен існувати цей принцип?
  • Чи мають бути якісь винятки з цього принципу для права обирати? Які? Чому? (Запишіть винятки на дошці.) Чи всі згідні з цими винятками?
  • А які винятки мають існувати для права бути обраним?
  • Чи закріплений у Вашій країні цей принцип на законодавчому рівні? Якщо є винятки, то які саме? Чи дотримуються цього принципу в дійсності? Чому?
  • В яких інших країнах існують ті чи ті обмеження?
  • Чи є країни, де вибори проводять, але цього принципу не дотримуються?

Запропонуйте обговорити такі принципи:

  • загальність: Обирати і бути обраними можуть усі; можливі обмеження: за громадянством, за місцем проживання, віковий ценз (як мінімальний, так і максимальний вік), обмеження для правопорушників, освітній ценз, обмеження за фахом, фінансовий ценз і т. д.;
  • рівність: кожен бере участь у виборах на рівних підставах: у всіх виборців рівна кількість голосів, всі виборчі дільниці доступні і працюють в один час, для всіх бажаючих бути обраними існують рівні умови для реєстрації кандидатами, для проведення передвиборчої кампанії, для спостереження за ходом виборів і підрахунком голосів та призначення своїх представників до виборчих комісій;
  • таємність: виборець має можливість проголосувати так, щоб ніхто не дізнався, за кого він проголосував; таємне голосування не повинне мати для нього жодних негативних наслідків.
Додаток

Картки з ідеями для законопроектів

 

1

Необхідно зробити голосування платним: той, хто хоче прийти на вибори і проголосувати, платить відносно невелику суму, наприклад, еквівалентну 10 євро в національній валюті.

2

Право обирати має бути надане громадянам від 14 років.

                                                                                                                                                                                                                 

3

Президента слід обирати не на всенародних виборах, а шляхом голосування у парламенті.

                                                                                                                                                                                                                      

4

Голосування на виборах треба зробити іменним: інформація про те, за кого проголосувала та чи інша людина, має бути відкритою.