Заняття 2. Політичні ідеології

Цілі заняття:

  • 1) ознайомити учасників заняття з різними політичними ідеологіями;
  • 2) створити умови для того, щоб вони задумались про основні проблеми, які існують в Україні, і про можливі шляхи їхнього вирішення;
  • 3) навчити їх зіставляти політичні ідеології з методами вирішення суспільних проблем;
  • 4) спонукати їх задуматися про те, яка політична ідеологія їм найближча і чому;
  • 5) навчити їх працювати і приймати рішення в групі.

Необхідні ресурси і додаткові матеріали:

  • ватман або папір для фліпчарту – по одному аркушу на групу з 4-5 осіб;
  • дошка, фліпчарт тощо;
  • проектор;
  • картки з описом ідеологій (див. додаток 1);
  • розташовані в певній послідовності ілюстрації («картинки»), які Ви демонструватимете з проектора. Ми пропонуємо свій список (див. додаток 2), але Ви можете вибрати й інші;
  • кольорові картки (зелена, жовта, червона)– по комплекту кожному учаснику.

Хід заняття

I етап. Підготовка до заняття

Перед заняттям дайте учням завдання почитати про символи й особистості, які представлені в додатку 2 (ілюстрації характеризують різноманітні ідеології).

II етап. Вступна частина

Скажіть учням, що політична партія – це організація, яка має ідеологію і бажає отримати владу для реалізації своїх ідей на практиці.

Ідеологія – це цілісна система уявлень про бажане майбутнє.

Політичні ідеології мають два виміри:

  • вимір цілей: як має бути організоване суспільство;
  • вимір методів досягнення цілі: найкращий спосіб її досягнення.

На занятті ми займемося створенням програм політичних партій і визначенням ідеології, згідно з якою створені отримані програми.

III етап. Вибір проблем

Попросіть учнів виписати на аркуші по 5 головних, на їхній погляд, проблем, які існують в Україні. Методом жеребкування розділіть учнів на групи по 4-5 осіб. В міні-групах попросіть учнів зачитати свої списки проблем, а потім визначити 5 головних проблем із погляду міні-групи. Коли групи впораються з завданням, попросіть учнів оголосити проблеми і виписати їх на дошці (фліпчарті). Не забудьте запитати, яким способом приймалося рішення в міні-групі, чи всі згідні з прийнятим рішенням і чи всі задоволені зробленим вибором.

IV етап. Складання програм

Попросіть школярів створити на ватмані або на аркуші для фліпчарту програму їхньої політичної партії, з якою вони пішли б на вибори або яку підтримали б. До програми мають входити 5 найголовніших проблем для країни зі стислим окресленням шляхів їхнього вирішення. Коли учні будуть готові, попросіть їх виступити зі своїми програмами. Дайте можливість представникам інших партій ставити промовцям запитання, але не затягуйте процес. Наприклад, відведіть на кожен виступ від 3 до 5 хвилин, дозвольте поставити 3-5 запитань із залу.

V етап. Зіставлення програми та ідеології політичної партії

Настав час ознайомити учнів з політичними ідеологіями. Напевно, про ідеології вони щось уже чули, тож час систематизувати ці відомості. Скажіть учням, що зараз Ви показуватимете картинки, які стосуються тієї чи іншої ідеології. Їхнє завдання – описати, що або кого вони бачать на картинці, вгадати ідеологію і пояснити, як ця ідеологія пов'язана з картинкою. На одну ідеологію припадають 2 картинки. Коли ідеологію вгадано, попросіть учнів придумати слова-маркери, якими можна було б висловити суть цієї ідеології. Якщо якесь слово-маркер спричинить суперечку, дайте висловитися всім сторонам. Запишіть назву ідеології та слова-маркери на дошці (фліпчарті). Скажіть, з якими Ви погоджуєтесь, а з якими – ні.

Після того, як учні відгадають усі ідеології, роздайте їм картки з описом усіх ідеологій, які ви розглянули. Попросіть учнів подивитися на програми політичних партій і визначити, до якої ідеології належить їхня партія. Дайте представникам різних груп по хвилині на пояснення своєї відповіді.

Скажіть, що в сучасному світі рідко можна зустріти людей, які повністю притримуються певної політичної ідеології: часто буває, що з одних питань людина скоріше мислить як представник однієї ідеології, а з інших – як представник іншої. При цьому існують базові цінності і певні з них для людини важливіші за інші. Для когось важливіша свобода особистості, ще для когось – справедливість, для третього важлива безпека, для четвертого – збереження традицій і т. д.

VI етап. Рефлексія

Після проведеного завдання роздайте учням картки: по одній зеленого, жовтого і червоного кольорів. Попросіть їх за допомогою цих карток відповідати на питання – при відповіді на питання викладати картку того чи іншого кольору. Зелена картка – «все добре», «я задоволений», «так» і т. д.; жовта – «так собі», «середньо»; червона – «я не задоволений», «щось пішло не так», «ні» і т. д. Спочатку попросіть висловитися бажаючих із тих, хто поклав червоні картки, потім тих, хто поклав жовті, потім – зелені.

Приклади запитань для рефлексії з картками (відповіді дають за допомогою кольорових карток):

  • Наскільки задоволеним Ви почуваєтесь після виконання цієї вправи?
  • Оцініть роботу всередині вашої групи.
  • У Вас виникали труднощі при зіставленні програми з ідеологією?
  • Наскільки груповий результат збігається з Вашими уподобаннями?

Також спитайте учнів:

  • Які вдалі пункти програми Ви б виокремили?
  • Що крім своєї ідеології враховують політичні партії при складанні програми?
  • Наскільки корисним було для Вас це заняття?

VII етап. Домашнє завдання

Запропонуйте учням пройти вдома тест «Мої політичні уподобання» [1], порівняти свої уподобання з уподобаннями відомих людей та друзів.

Джерело
  1. Тест «Мои политические предпочтения» («Мої політичні уподобання»). URL: https://vk.com/page-20136617_51581094 (дата посилання: 10.10.2017).
Додаток 1

Картки з описами ідеологій

 

ЛІБЕРАЛІЗМ

(від лат. liberalis – «вільний»)

Слова-маркери: свобода

Основні цінності:

  • пріоритет інтересів особистості над інтересами держави, суспільний інтерес – у дотриманні прав та інтересів окремо взятої людини;
  • дотримання прав і свобод людини та громадянина;
  • дотримання рівності всіх громадян у правах;
  • вільна економіка;
  • дотримання демократичних процедур, зокрема, принципу поваги інтересів меншості;
  • верховенство права і правова держава;

основна зброя в зовнішній політиці – «м'яка сила», що базується на авторитеті країни і на економічному тиску.

СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТІЯ

Слова-маркери: свобода, справедливість і солідарність

Основні цінності:

  • дотримання прав і свобод людини та громадянина;
  • дотримання рівності всіх громадян у правах;
  • побудова суспільства, в якому люди витрачали би свій основний час не на заробляння капіталу, а на розвиток свого творчого потенціалу;
  • перерозподіл доходів – люди, які отримують надприбутки, повинні ділитися ними та допомагати тим, хто не може заробити грошей, і тим, хто зайнятий на важливих для суспільства, але не прибуткових посадах (вчителі, лікарі і т. д.);
  • соціальна підтримка незахищених і додаткові права працівникам (слабкій стороні) у порівнянні з роботодавцями (сильною стороною) ціною збільшення податків;
  • дотримання демократичних процедур, зокрема, принципу поваги інтересів меншості;
  • верховенство права і правова держава;
  • основна зброя в зовнішній політиці – «м'яка сила», що базується на авторитеті країни і на економічному тиску.

КОНСЕРВАТИЗМ

(від лат. conservo – «зберігаю»)

Слова-маркери: традиційні цінності, сім'я, порядок, вільна економіка

Основні цінності:

  • колективні цінності важливіші за права й інтереси окремо взятої людини;
  • держава повинна захищати сім'ю, релігію, традиційний уклад життя, не допускати порушень норм моралі – в усякому разі, в громадських місцях;
  • держава має бути сильною і активно брати участь в захисті колективних інтересів суспільства;
  • дотримання інтересів більшості;
  • вільна економіка, конкуренція, мінімальне втручання держави в економіку;
  • верховенство права і правова держава;
  • для гарантування безпеки як усередині країни, так і за її межами держава може і повинна застосовувати силу.

КОМУНІЗМ

Слова-маркери: рівність, соціальна справедливість, самоорганізація

Основні цінності:

  • права та інтереси окремо взятої людини можуть дотримуватися тільки за умови правової і соціальної рівності людей;
  • побудова суспільства, в якому люди витрачали би свій основний час не на заробляння капіталу, а на розвиток свого творчого потенціалу;
  • виробництво не має перебувати у приватній власності, роботодавці не повинні експлуатувати працівників;
  • економічна рівність людей;
  • розвиток інститутів, що сприяють творчому розвитку особистості;
  • дотримання демократичних процедур, зокрема, принципу поваги інтересів меншості, колективне прийняття рішень практично в усіх сферах суспільного життя;
  • інститут держави слід скасувати, замість нього мають існувати самоорганізовані комуни;
  • космополітизм;
  • допустимість радикальних методів боротьби, пов’язаних з насильством у стосунку до експлуататорів.

ЛІБЕРТАРІАНСТВО

Слова-маркери: свобода, самоорганізація

Основні цінності:

  • пріоритет інтересів особистості, заперечення колективних інтересів;
  • всі права людини мають зводитися до свободи від посягань на особистість і власність та до захисту від таких посягань;
  • мінімальна роль держави, яка полягає тільки в захисті життя, здоров'я і приватної власності людей;
  • повністю вільна економіка, відсутність податків та антимонопольного законодавства;
  • добровільне об'єднання людей для вирішення тих чи інших проблем (допомоги незаможним, навчання дітей тощо).

НАЦІОНАЛІЗМ

Слова-маркери: інтереси нації

Основні цінності:

  • вірність і відданість своїй нації і, часто, державі;
  • інтереси нації важливіші за права й інтереси окремо взятої людини;
  • політична незалежність від інших держав і чужих нації культур;
  • єдність людей для практичного захисту умов життя нації, її території, економічних і духовних цінностей;
  • культурне та духовне зростання;
  • стандартизована освіта, спрямована на виховання патріотів нації.

ФАШИЗМ

(італ. fascismo від fascio – «союз, пучок, зв'язка, об'єднання»)

Слова-маркери: сильна влада, єдність нації

Основні цінності:

  • велич (часто – перевага) своєї нації;
  • вірність і відданість своїй нації і, часто, державі;
  • інтереси нації важливіші за права й інтереси окремо взятої людини;
  • політична незалежність від інших держав і чужих нації культур;
  • єдність людей для практичного захисту умов життя нації, її території, економічних і духовних цінностей;
  • культурне та духовне зростання;
  • стандартизована освіта, спрямована на виховання патріотів нації;
  • управління державою за допомогою «сильної руки», тобто тоталітарними методами;
  • обмеження в правах (часто – позбавлення прав, фізичне знищення) представників інших національностей, опозиції та інших людей, яке виправдовують інтересами нації.

У багатьох країнах світу фашистські партії заборонені через людиноненависницьку ідеологію.

АНАРХІЗМ

(від давньогрецьк. ἀν – «без» і ἀρχή – «влада»)

Слова-маркери: свобода, самоорганізація

Основні цінності:

  • знищення всіх типів примусу й експлуатації людини людиною;
  • заміна всіх видів влади, зокрема, державної, різними формами співпраці індивідів;
  • суспільні відносини та інститути мають ґрунтуватися на особистій зацікавленості, взаємодопомозі, добровільній згоді і відповідальності (яка виходить з особистої зацікавленості) кожного учасника.

В іншому різні напрями анархізму сильно відрізняються між собою.

Додаток 2

Ілюстрації до ідеологій

 

Лібералізм

  1. Факел Статуї Свободи. Повна назва скульптури – «Свобода, що осяює світ».

2. Єґор Ґайдар (в центрі) – російський політичний діяч, економіст. Один із основних керівників та ідеологів ліберальних економічних і політичних реформ початку 1990-х років в Росії.

Соціал-демократія

1. Червона троянда, затиснута в кулаці, – символ соціал-демократів. Троянда – символ соціальної справедливості. Кулак – символ робітничого руху.

2. Улоф Пальме – прем'єр-міністр Швеції в 1969–1976 і 1982–1986 роках, загинув унаслідок замаху (вбивство досі не розкрите). Ідеолог «шведської моделі» соціалізму, якому вдалося реалізувати свої ідеї на практиці.

Консерватизм

1. Число найстарішого в світі журналу новин «Time» з «Залізною леді» і людиною-символом консервативної політики Марґарет Тетчер на обкладинці.

2. Рональд Рейґан, 40-ий президент США. Економічна політика в роки його президентства отримала назву «рейґаноміка». Її суть – у зниженні податків і ролі держави в контролі над економікою («Під час кризи уряд – не рішення, уряд – це і є проблема»). Також Рейґан істотно збільшив військовий бюджет країни.

Комунізм

1. Прапор «Червоних бригад» – підпільної ліворадикальної терористичної організації, що діяла в Італії з 1970-го до кінця 1980-х років. Члени ставили собі за мету створення комуністичної держави в результаті збройної боротьби і вихід Італії з НАТО.

2. Нікіта Хрущов, радянський політик, в 1953–1964 роках – Перший секретар Центрального комітету Комуністичної партії Радянського Союзу. На XXII з'їзді КПРС заявив: «Партія урочисто проголошує: нинішнє покоління радянських людей житиме за комунізму!».

Лібертаріанство

1. Графічна ілюстрація до культового для лібертаріанців роману-антиутопії «Атлант розправив плечі» американської письменниці Айн Ренд.

2.Фрідріх фон Гайєк, австрійський економіст і філософ, представник нової австрійської школи, прихильник ліберальної економіки і вільного ринку. Лауреат Нобелівської премії з економіки. Послідовно відстоював цінність індивідуальної свободи, нерідко протиставляючи свободу демократії: «За правління однорідної і доктринерської більшості демократія може виявитися не менш тиранічною, ніж найгірша з диктатур».

Націоналізм

1. Картина французького художника Ежена Делакруа «Свобода, що веде народ» або «Свобода на барикадах»; стала символом для багатьох ідеологій, але особливо для націоналізму.

2. Марін Лє Пен, французький політик, глава партії Національний фронт, прихильниця ідеї «Франція – для французів» і виходу Франції зі складу Євросоюзу. На одному з мітингів Лє Пен заявила: «Мені дуже шкода, але я нагадаю тим, хто любить розпинатися про Другу світову війну: якщо вже говорити про окупацію, можна було б порівняти це з нинішньою ситуацією, тому що все це – теж окупація території».

Фашизм

1. Пучок колосків – символ фашизму; італійське слово fascismo походить від fascio «союз, пучок, зв'язка, об'єднання».

2. Жан-Марі Лє Пен, один із найвідоміших європейських політиків, у XXI столітті виступає за ідею сильної мілітаризованої Європейської імперії, в якій інтереси держави і суспільства вищі за ідеї прав людини. Перебував під судом за висловлювання, у яких свідомо применшував значення Голокосту, – наприклад, за фразу «Газові камери нацистів – це "просто епізод в історії Другої світової війни"».

Анархізм

1. Чорний прапор – символ анархістів.

2. Князь Пьотр Кропоткін, анархо-комуніст (анархізм буває дуже різним: є, наприклад, анархо-капіталізм, анархо-індивідуалізм, анархо-колективізм, є навіть «анархізм без прикметників»). Держава для Кропоткіна – це «покровитель кріпосного права і глитайства, заступник хижацтва, захисник власності, здобутої захопленням чужої землі і чужої праці».