Цілі заняття:
Необхідні ресурси і додаткові матеріали:
Хід заняття
I етап. Підготовка до заняття
Перед заняттям дайте учням завдання почитати про символи й особистості, які представлені в додатку 2 (ілюстрації характеризують різноманітні ідеології).
II етап. Вступна частина
Скажіть учням, що політична партія – це організація, яка має ідеологію і бажає отримати владу для реалізації своїх ідей на практиці.
Ідеологія – це цілісна система уявлень про бажане майбутнє.
Політичні ідеології мають два виміри:
На занятті ми займемося створенням програм політичних партій і визначенням ідеології, згідно з якою створені отримані програми.
III етап. Вибір проблем
Попросіть учнів виписати на аркуші по 5 головних, на їхній погляд, проблем, які існують в Україні. Методом жеребкування розділіть учнів на групи по 4-5 осіб. В міні-групах попросіть учнів зачитати свої списки проблем, а потім визначити 5 головних проблем із погляду міні-групи. Коли групи впораються з завданням, попросіть учнів оголосити проблеми і виписати їх на дошці (фліпчарті). Не забудьте запитати, яким способом приймалося рішення в міні-групі, чи всі згідні з прийнятим рішенням і чи всі задоволені зробленим вибором.
IV етап. Складання програм
Попросіть школярів створити на ватмані або на аркуші для фліпчарту програму їхньої політичної партії, з якою вони пішли б на вибори або яку підтримали б. До програми мають входити 5 найголовніших проблем для країни зі стислим окресленням шляхів їхнього вирішення. Коли учні будуть готові, попросіть їх виступити зі своїми програмами. Дайте можливість представникам інших партій ставити промовцям запитання, але не затягуйте процес. Наприклад, відведіть на кожен виступ від 3 до 5 хвилин, дозвольте поставити 3-5 запитань із залу.
V етап. Зіставлення програми та ідеології політичної партії
Настав час ознайомити учнів з політичними ідеологіями. Напевно, про ідеології вони щось уже чули, тож час систематизувати ці відомості. Скажіть учням, що зараз Ви показуватимете картинки, які стосуються тієї чи іншої ідеології. Їхнє завдання – описати, що або кого вони бачать на картинці, вгадати ідеологію і пояснити, як ця ідеологія пов'язана з картинкою. На одну ідеологію припадають 2 картинки. Коли ідеологію вгадано, попросіть учнів придумати слова-маркери, якими можна було б висловити суть цієї ідеології. Якщо якесь слово-маркер спричинить суперечку, дайте висловитися всім сторонам. Запишіть назву ідеології та слова-маркери на дошці (фліпчарті). Скажіть, з якими Ви погоджуєтесь, а з якими – ні.
Після того, як учні відгадають усі ідеології, роздайте їм картки з описом усіх ідеологій, які ви розглянули. Попросіть учнів подивитися на програми політичних партій і визначити, до якої ідеології належить їхня партія. Дайте представникам різних груп по хвилині на пояснення своєї відповіді.
Скажіть, що в сучасному світі рідко можна зустріти людей, які повністю притримуються певної політичної ідеології: часто буває, що з одних питань людина скоріше мислить як представник однієї ідеології, а з інших – як представник іншої. При цьому існують базові цінності і певні з них для людини важливіші за інші. Для когось важливіша свобода особистості, ще для когось – справедливість, для третього важлива безпека, для четвертого – збереження традицій і т. д.
VI етап. Рефлексія
Після проведеного завдання роздайте учням картки: по одній зеленого, жовтого і червоного кольорів. Попросіть їх за допомогою цих карток відповідати на питання – при відповіді на питання викладати картку того чи іншого кольору. Зелена картка – «все добре», «я задоволений», «так» і т. д.; жовта – «так собі», «середньо»; червона – «я не задоволений», «щось пішло не так», «ні» і т. д. Спочатку попросіть висловитися бажаючих із тих, хто поклав червоні картки, потім тих, хто поклав жовті, потім – зелені.
Приклади запитань для рефлексії з картками (відповіді дають за допомогою кольорових карток):
Також спитайте учнів:
VII етап. Домашнє завдання
Запропонуйте учням пройти вдома тест «Мої політичні уподобання» [1], порівняти свої уподобання з уподобаннями відомих людей та друзів.
Картки з описами ідеологій
(від лат. liberalis – «вільний»)
Слова-маркери: свобода
Основні цінності:
основна зброя в зовнішній політиці – «м'яка сила», що базується на авторитеті країни і на економічному тиску.
Слова-маркери: свобода, справедливість і солідарність
Основні цінності:
(від лат. conservo – «зберігаю»)
Слова-маркери: традиційні цінності, сім'я, порядок, вільна економіка
Основні цінності:
Слова-маркери: рівність, соціальна справедливість, самоорганізація
Основні цінності:
Слова-маркери: свобода, самоорганізація
Основні цінності:
Слова-маркери: інтереси нації
Основні цінності:
(італ. fascismo від fascio – «союз, пучок, зв'язка, об'єднання»)
Слова-маркери: сильна влада, єдність нації
Основні цінності:
У багатьох країнах світу фашистські партії заборонені через людиноненависницьку ідеологію.
(від давньогрецьк. ἀν – «без» і ἀρχή – «влада»)
Слова-маркери: свобода, самоорганізація
Основні цінності:
В іншому різні напрями анархізму сильно відрізняються між собою.
Ілюстрації до ідеологій
2. Єґор Ґайдар (в центрі) – російський політичний діяч, економіст. Один із основних керівників та ідеологів ліберальних економічних і політичних реформ початку 1990-х років в Росії.
1. Червона троянда, затиснута в кулаці, – символ соціал-демократів. Троянда – символ соціальної справедливості. Кулак – символ робітничого руху.
2. Улоф Пальме – прем'єр-міністр Швеції в 1969–1976 і 1982–1986 роках, загинув унаслідок замаху (вбивство досі не розкрите). Ідеолог «шведської моделі» соціалізму, якому вдалося реалізувати свої ідеї на практиці.
1. Число найстарішого в світі журналу новин «Time» з «Залізною леді» і людиною-символом консервативної політики Марґарет Тетчер на обкладинці.
2. Рональд Рейґан, 40-ий президент США. Економічна політика в роки його президентства отримала назву «рейґаноміка». Її суть – у зниженні податків і ролі держави в контролі над економікою («Під час кризи уряд – не рішення, уряд – це і є проблема»). Також Рейґан істотно збільшив військовий бюджет країни.
1. Прапор «Червоних бригад» – підпільної ліворадикальної терористичної організації, що діяла в Італії з 1970-го до кінця 1980-х років. Члени ставили собі за мету створення комуністичної держави в результаті збройної боротьби і вихід Італії з НАТО.
2. Нікіта Хрущов, радянський політик, в 1953–1964 роках – Перший секретар Центрального комітету Комуністичної партії Радянського Союзу. На XXII з'їзді КПРС заявив: «Партія урочисто проголошує: нинішнє покоління радянських людей житиме за комунізму!».
1. Графічна ілюстрація до культового для лібертаріанців роману-антиутопії «Атлант розправив плечі» американської письменниці Айн Ренд.
2.Фрідріх фон Гайєк, австрійський економіст і філософ, представник нової австрійської школи, прихильник ліберальної економіки і вільного ринку. Лауреат Нобелівської премії з економіки. Послідовно відстоював цінність індивідуальної свободи, нерідко протиставляючи свободу демократії: «За правління однорідної і доктринерської більшості демократія може виявитися не менш тиранічною, ніж найгірша з диктатур».
1. Картина французького художника Ежена Делакруа «Свобода, що веде народ» або «Свобода на барикадах»; стала символом для багатьох ідеологій, але особливо для націоналізму.
2. Марін Лє Пен, французький політик, глава партії Національний фронт, прихильниця ідеї «Франція – для французів» і виходу Франції зі складу Євросоюзу. На одному з мітингів Лє Пен заявила: «Мені дуже шкода, але я нагадаю тим, хто любить розпинатися про Другу світову війну: якщо вже говорити про окупацію, можна було б порівняти це з нинішньою ситуацією, тому що все це – теж окупація території».
1. Пучок колосків – символ фашизму; італійське слово fascismo походить від fascio «союз, пучок, зв'язка, об'єднання».
2. Жан-Марі Лє Пен, один із найвідоміших європейських політиків, у XXI столітті виступає за ідею сильної мілітаризованої Європейської імперії, в якій інтереси держави і суспільства вищі за ідеї прав людини. Перебував під судом за висловлювання, у яких свідомо применшував значення Голокосту, – наприклад, за фразу «Газові камери нацистів – це "просто епізод в історії Другої світової війни"».
1. Чорний прапор – символ анархістів.
2. Князь Пьотр Кропоткін, анархо-комуніст (анархізм буває дуже різним: є, наприклад, анархо-капіталізм, анархо-індивідуалізм, анархо-колективізм, є навіть «анархізм без прикметників»). Держава для Кропоткіна – це «покровитель кріпосного права і глитайства, заступник хижацтва, захисник власності, здобутої захопленням чужої землі і чужої праці».